сальмонельозу (Salmonelloses) тварин, паратифи, инфекц. хвороби молодняку ??с.-г. тварин (телят, ягнят, поросят, лошат) і хутрових звірів, які характеризуються при гострому перебігу лихоманкою і розладом функції кишечника, при хронічному – також на запалення легенів [легких]. С. поширені у мн. країнах, в т. ч. в СРСР (С. лошат у вигляді спорадіч. випадків). Економіч. збиток визначається значить. загибеллю молодняка. Летальність ягнят досягає 40-50%, молодняку ??хутрових звірів – 60-70%, поросят – 50-70%.

Етіологія. Збудники С. сальмонели. З . телят викликають Salmonella dublin, рідше S. typhi murium; С. поросят – S. cholerae suis і її [її] варіанти: S. Gleser-Voldagsen. в рідкісних випадках S. dublin; С. ягнят – гл. обр. S. abortus ovis і дуже рідко S. typhi murium; С. лошат – S. abortus equi; молодняку ??хутрових звірів – S. dublin, S. typhi murium, S. cholerae suis.

Епізоотологія. Телята хворіють у віці від 10 діб до 2 міс, поросята – з першої доби життя до 4-місячного віку (частіше після відлучення [відбирання]), ягнята – в першу добу життя, рідше старшого віку. Молодняк хутрових звірів найбільш сприйнятливий до 2-місячного віку. Джерело збудника інфекції – хворі тварини і бактеріоносії. Зараження лошат відбувається в основному внутрішньоутробно, що пов’язано з наявністю паратифозної аборту кобил в сільському господарстві. З віком сприйнятливість тварин (за винятком овець) різко падає. Зараження телят, поросят, ягнят відбувається аліментарним шляхом [шляхом]. часто через інфікується. молоко або обрат. Молоко у вимені рідко містить сальмонел, але при антисанітарному утриманні тварин в процесі смоктання чи доїння в нього з шкіри потрапляють частинки бруду, що містять бактерії. Осн. шлях передачі патогенних сальмонел для молодняка хутрових звірів – через інфікується. корми тваринного походження. Факторами передачі збудника також служать підстилка, предмети догляду, стіни приміщення, одяг і взуття обслуговуючого персоналу, на к-які потрапляють кал, сеча та ін. Екськрети хворих тварин, що містять сальмонел. У поширенні С. велике значення має бактеріоносійство. Тварини, що перехворіли виділяють з калом сальмонел протягом мн. місяців. КЛИНИЧ. форма С. у дорослих тварин спостерігається рідко, але бактеріоносійство серед них поширене. Молодняк захворює в будь-який час року, але частіше в зимово-весняний сезон, т. К. В цей період є комплекс несприятливих чинників, що знижують резистентність організму. Сальмонели в організмі продукують ендотоксини, к-які викликають ентерит, а при зниженні стійкості організму – токсемію.

У перехворілих тварин виробляється імунітет т. Новонароджені [Новонароджені] тварини отримують антитіла з молозивом матері. Імунізація маток сприяє посиленню захисних властивостей молозива. Розроблено активна імунізація молодняка.

Перебіг і симптоми. С. у молодняку ??протікає в гострій, підгострій і хронич. формах. Гостре протягом починається підйомом [підйомом] темп-ри тіла (до 40-42 о C). Тварина стає млявим, більше лежить. Поросята, лошата, ягнята, цуценята хутрових звірів не підходять до вимені матері, телята відмовляються від молока. На 2-3-й добу хвороби розвивається пронос (в калі слиз, кров), іноді супроводжується тенезмами, часто кон’юнктивіт (рясну сльозотечу). Пригнічення наростає, темп-pa тіла продовжує залишатися високою і при відсутності лікування на 5-10-е добу хвороби настає смерть. У менш важких [важких] випадках пронос припиняється, темп-pa тіла поступово знижується, тварина або одужує, або хвороба переходить в під-гостре або хронич. течія. При під-гострому і хронич. Протягом з’являються симптоми ураження дихат. шляхів – слизової, а потім слизисто-гнійне виділення з носа, кашель сухий і рідкий, потім вологий, частий, болючий. Поступово наростають ознаки пневмонії – лихоманка, дихання бронхіальне, вологі хрипи в уражених [уражених] частках легені [легкого]. перкуторний звук притуплений [притуплен]. Іноді спостерігаються артрити – суглоби набряклі [набряклі]. хворобливі, кульгавість (рис.). У поросят і молодняку ??хутрових звірів – пронос, який то припиняється, то виникає знову. Поросята поступово худнуть, їх шкіра стає сірого кольору, покривається екзематозними корками. Цуценята хутрових звірів дуже швидко худнуть, їх шерсть втрачає блиск, звалюється в грудки. У цуценят лисиць і песців іноді відзначається жовтушність слизових оболонок. Без лікування хвороба прогресує і тварина гине.

Патологоанатомічні зміни. При гострому перебігу осн. зміни спостерігаються в органах черевної порожнини. Селезінка [Селезінка] сильно збільшена (у цуценят хутрових звірів в 6-8 і більше разів), сірого або чорно-червоного кольору, під капсулою – багаточисельні. крововиливи. Слизова оболонка шлунка набрякла, гіперемована, з крововиливами (особливо на складках). Тонкі кишки роздуті, їх слизова оболонка змінена (катаральне запалення), брижових лімфатіч. вузли збільшені і гіперемійовані. Слизова оболонка товстих кишок місцями гіперемована, у поросят вона потовщена, сіро-білого кольору, зібрана в складки, покрита фібринозними плівками [плівками]. На епі- і ендокардит, плеврі – крововиливи. При підгострому і хронич. Протягом труп виснажений [виснажений]. У цуценят сріблясто-чорних [сріблясто-чорних] лисиць і песців слизова оболонка очей, підшкірна клітковина, скелетні м’язи часто жовтяничним. У поросят – синюшність шкіри нижньої стінки живота і вух; артрити, характерні зміни в товстих кишках: їх стінка дифузно або місцями потовщена, зібрана в складки, на слизовій оболонці сіро-брудні діфтерітіч. плівки [плівки]. виразки; лімфатіч. вузли збільшені; в печінці картина білково-жирової дистрофії. У телят і поросят іноді в печінці видно багаточисельні. жовто-сірі [жовто-сірі] некротіч. вогнища; збільшення і набухання селезінки [селезінки] виражені не різко. У всіх тварин виявляють зміни в легенях [легких] – уражені [уражені] частки сіро-червоного або вишнево-червоного [вишнево-червоного] кольору, ущільнені, горбиста; під плеврою жовто-сірі [жовто-сірі] гнійні вогнища. Часто уражені [уражені] ділянки легкого [легкого] зрощені фібринозними спайками з грудною кліткою. Міокард в’ялий, під епі- і ендокардит нерідко крововиливи.

Діагноз ставлять на підставі клинич. ознак, Патологоанатоміч. розтину і лабораторного дослідження. Для уточнення діагнозу в першу добу захворювання в лабораторію направляють для бактеріол. дослідження кал і кров. Для діагностики підгострого і хронич. С. а також для виявлення дорослих тварин – бактеріоносіїв застосовують реакцію аглютинації з сироваткою крові. Для серологиче. діагностики С. овець рекомендована реакція непрямої гемаглютинації з еритроцитної діагностикумів. Аглютиніни в крові у молодняку ??з’являються на 7-10-е добу хвороби. Для встановлення закінчать. діагнозу в лабораторію направляють нерозкритий труп або шматочки паренхіматозних органів. С. диференціюють у телят від токсичний. диспепсії і колібактеріозу, у поросят – від класичної. чуми і дизентерії, у лошат – від стрепетів кокковой інфекції, у ягнят – від анаеробної дизентерії, у цуценят хутрових звірів – від чуми м’ясоїдних і лептоспірозу.

Лікування. Застосовують всередину антибіотики (синтоміцин, левоміцетин, хлор-тетрациклін, гідрохлорид тетрацикліну, террамицин). При підгострому і хронич. Протягом С. дачу цих антибіотиків комбінують з внутрішньом’язовим зведенням пеніциліну, призначають антибіотики в поєднанні з сульфаніламідами (норсульфазол, етазол та ін.). Ефективні нітрофурановие препарати (фуразолідон, фурагін, фуразолін). Лікувальні сироватки та бактеріофаг ефективні з вищевказаними хіміопрепаратами.

Профілактика та заходи боротьби. У попередженні С. велику роль відіграють своєчасне проведення злучки, повноцінне годування вагітних маток, дача молодняку ??бактеріальних (ацидофілін, ацидофільне бульйонна культура, ПАБК) і тетрациклінових (біоветін, биовит-40) препаратів. Для специфічний. профілактики С. телят застосовують концентрир. формолквасцовую вакцину. Її [Її] вводять телятам 1-2-добового віку (через 3-5 діб вакцинацію повторюють). Поросят вакцинують концентрир. полівалентної формолквасцовой вакциною, а також сухий живою вакциною проти паратифу з штаму ТС-177. Ягнят 6-добового віку прищеплюють полівалентної формолтіомерсановой вакциною. Цуценят сріблясто-чорних [сріблясто-чорних] лисиць, песців і нутрій прищеплюють формолтіомерсановой полівакціной проти С. і колібактеріозу з місячного віку, дворазово з інтервалом в 7-10 днів. Для створення імунітету у новонароджених [новонароджених] вагітних самок прищеплюють тими ж вакцинами, що І молодняк. Корів, свиней та овець вакцинують трикратно [трикратно]. хутрових звірів – дворазово. При виникненні С. хворих тварин ізолюють і лікують, проводять ретельну дезінфекцію приміщень та ін. Заходи. Для дезінфекції ефективні хлорне вапно (25% активного хлору), 20% -нал суспензія гашеного [гашеного] вапна (для побілки), 3% -ний розчин однохлористого йоду, 2% -ний розчин формальдегіду, 3% -ний розчин препарату “Каспос”.

Літ.: Ахмедов А. М. Сальмонельоз (паратиф) молодняка, М. 1971, [Архангельський І. І.], Хвороби молодняку, в кн. Епізоотологія, під ред. Р. Ф. Сосова, 2 видавництва. М. тисячі дев’ятсот сімдесят чотири.

Дивилися:

  • причина коли теля поносить і кал з кровю

_0.32MB/0.00023 sec