Лікування підвищеного білка в сечі

Лікування підвищеного білка в сечі залежить від причини, яка завадила ниркам повністю повернути в кров білок, що надійшов в її канальці, і він виявився там, де йому бути не належить – в сечі.

Присутність білка в сечі – відповідно до фізіологічних норм – практично нульове (менше 0,03 г в літрі урини за добу). Якщо цей показник вище, то це вже можна вважати протеїнурією. Саме так в клінічній медицині називається підвищений білок в сечі. Дана патологія підрозділяється на протеїнурію преренальную (при посиленому розпаді білка в тканинах), ренальную (при ниркових патологіях), постренальную (при захворюваннях сечовивідної системи) і інфраренальном (секреторну). У свою чергу – за характером ключового патофизиологического механізму – кожен з цих видів має масу підвидів.

Основні принципи лікування підвищеного білка в сечі

Слід зазначити, що підвищений білок в сечі не завжди є ознакою будь-якої хвороби. Так звана фізіологічна протеїнурія виявляється при надлишку в раціоні білкової їжі, при тривалому м’язовому напрузі, перебування на холоді або на сонці, при стресах. Як тільки зникає негативний фактор, все приходить в норму. І в подібних випадках лікування підвищеного білка в сечі не потрібно.

А ось постійно або тривалий час підвищений білок в сечі є свідченням досить серйозних проблем зі здоров’ям. Чим вищий вміст білка в сечі (понад 0,5 г/л в день), тим реальніше розвиток ниркової недостатності.

В першу чергу, лікування підвищеного білка в сечі потрібно при гломерулярних хворобах – гострому та хронічному гломерулонефриті (нефриті) і нефротичному синдромі. Підвищення змісту протеїнів в сечі також числиться в списках симптомів таких захворювань, як пієлонефрит. цистит, уретрит, туберкульоз нирок, кіста нирки, простатит, амілоїдоз, цукровий діабет, ревматоїдний артрит, системна склеродермія, подагра, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, малярія, лейкемія, гемолітична анемія.

Крім того, підвищений білок в сечі відзначається при негативному впливі деяких лікарських препаратів, отруєннях токсичними речовинами і важкими металами, при хронічному дефіциті калію в організмі. А коли білок в сечі виявлено у вагітної жінки в останньому триместрі гестації, то в наявності явний симптом нефропатії – дисфункції плаценти, яка чревата передчасними пологами.

Цілком очевидно, що лікування підвищеного білка в сечі може бути або етіологічним – спрямованим на усунення причини основної хвороби, або патогенетичним, коли метою терапії є механізм розвитку захворювання.

Препарати для лікування підвищеного білка в сечі

За концентрацію білків в сечі відповідає ниркова базальнамембрана – гломерулярний бар’єр, який фільтрує протеїни плазми крові і не допускає їх виходу в сечу. Коли порушується проникність цього бар’єру, рівень білка в сечі зростає.

При гострому гломерулонефриті це відбувається внаслідок стрептококової, стафілококової або пневмококової інфекції (фарингіту, ангіни, синуситу, пневмонії та ін.), Токсини якої пошкоджують ниркову мембрану і проводять до утворення антитіл до М-протеїну стрептокока і імунної запалення клубочків нирки.

Нефротичний синдром вважається аутоімунним захворюванням, яке може розвиватися при червоний вовчак або системне порушення білкового обміну (амілоїдозі), а також при цукровому діабеті (діабетична нефропатія) і злоякісних новоутвореннях. Загострення і рецидиви нефротичного синдрому можуть провокуватися інфекціями. У пацієнтів з такими діагнозами відзначаються набряки, підвищений артеріальний тиск, підвищений білок в сечі (3-3,5 г/л на добу), а також наявність крові в сечі (макрогематурія) і скорочення добовогодіурезу (виділення сечі).

При даних захворюваннях – після уточнення діагнозу і антибактеріальної терапії наявних інфекцій – урологи призначають такі основні препарати для лікування підвищеного білка в сечі: кортикостероїди (преднізолон або метилпреднізолон); цитостатики (циклофосфамід); антиагреганти (дипіридамол).

Кортикостероїди

Метилпреднізолон є аналогом преднізолону (синтетичного гормону надниркової залози кортизону), але у нього менше побічних дій і краща переносимість хворими як при внутрішньом’язовому введенні (суспензія для ін’єкцій метилпреднизолона натрію сукцинат), так і при пероральному застосуванні (в таблетках по 0,004 г). Дозування лікарського засобу визначає лікар залежно від ступеня тяжкості захворювання: середня добова доза становить 0,004-0,048 г (у формі таблеток); внутрішньом’язово – 4-60 мг на добу. Курс лікування – від одного тижня до місяця.

Побічні дії даного препарату: затримка натрію і води в тканинах, втрата калію, підвищення артеріального тиску, м’язова слабкість, ламкість кісток (остеопороз), пошкодження слизової шлунка, зниження функції надниркових залоз. Застосування метилпреднізолону в період вагітності (як і всіх кортикостероїдів, оскільки вони проникають через плаценту) можливо, якщо очікуваний ефект лікування для жінки перевищує потенційний ризик для плоду.

Цитостатики

Лікарський засіб циклофосфамід (синоніми – цітофорсфан, цітоксан, ендоксан, геноксол, мітоксан, процітоке, сендоксан, Клаф) перешкоджає поділу клітин на рівні ДНК і має протипухлинну дію. Циклофосфан використовується в якості иммунодепрессивного кошти, так як пригнічує поділ В-лімфоцитів, що беруть участь в імунній відповіді. Саме ця дія використовується в лікуванні підвищеного білка в сечі при гломерулонефритах і нефротичному синдромі.

Препарат (в ампулах по 0,1 і 0,2 г) вводять внутрішньовенно і внутрішньом’язово – згідно призначеної лікарем схеми лікування з розрахунку 1,0-1,5 мг на кілограм маси тіла (50-100 мг на добу). Вживають таблетки по 0,05 г, дозування: по 0,05-0,1 г двічі на день.

У числі протипоказань даного лікарського засобу: підвищена чутливість, тяжкі порушення функції нирок, гіпоплазія кісткового мозку, лейкопенія, анемія, онкологічні захворювання, вагітність і лактація, наявність активних запальних процесів. Можливі побічні ефекти циклофосфамида: нудота, блювота, болі в області живота, порушення менструального циклу, алопеція (випадання волосся), втрата апетиту, зниження рівня лейкоцитів крові, зміна кольору нігтьових пластин.

Антіагреганти

Для терапії даної патології лікарі використовують дипіридамол (синоніми – курантил, персантин, пенселін, Ангінал, кардіофлукс, Корозал, дірінол, тромбонін і ін.). Цей препарат гальмує склеювання (агрегацію) тромбоцитів і перешкоджає утворенню тромбів в кровоносних судинах, тому його застосовують з метою недопущення утворення тромбів після операцій, при інфаркті міокарда і проблеми з мозковим кровообігом. При хронічних захворюваннях нирок, пов’язаних з порушенням функцій гломерулярного бар’єру, даний лікарський засіб сприяє поліпшенню фільтрації крові.

Таблетки-драже по 0,025 г рекомендується приймати по 1 шт. тричі на день. В окремих випадках дипиридамол може мати побічні ефекти у вигляді короткочасної гіперемії особи, почастішання пульсу і шкірних висипань. Протипоказання до застосування цих ліків – поширений склерозуючий атеросклероз коронарних артерій.

Для симптоматичного лікування підвищеного білка в сечі застосовуються гіпотензивні, сечогінні та спазмолітичні засоби.

Наприклад, серед діуретиків рекомендується сечогінний препарат рослинного походження Канефрон, в складі якого містяться золототисячник, шкірка шипшини, любисток і розмарин. Він зменшує проникність капілярів нирок і сприяє нормалізації їх функцій. Крім того, Канефрон працює як уросептиків і спазмолітик.

Канефрон випускається у формі краплею і драже. Дозування для дорослих – по 2 драже або по 50 крапель тричі на день; дітям у віці 1-5 років – по 15 крапель 3 рази на добу, старше 5 років – по 25 крапель або по одному драже тричі протягом доби.

Лікування підвищеного білка в сечі антибіотиками

Застосування антибактеріальних препаратів в комплексному лікуванні підвищеного вмісту білка в сечі направлено на ліквідацію вогнища інфекції в початковій стадії захворювання і придушення інфекції в подальшому перебігу хвороби.

З антибіотиків пеніцилінового ряду в багатьох випадках – при запаленні легенів (в тому числі з абсцесами), ангінах, холециститі, інфекціях жовчо- і сечовивідних шляхів і кишечника – призначається ампіцилін.

Таблетки і капсули по 0,25 г призначають приймати всередину: дорослим – по 0,5 г 4-5 разів на день, незалежно від прийому їжі; дітям доза розраховується залежно від ваги – 100 мг/кг. Тривалість курсу терапії становить мінімум 5 днів.

Застосування ампіциліну може викликати небажані побічні реакції у вигляді шкірного висипу, кропив’янки, набряку Квінке; при тривалому лікуванні можливий розвиток суперінфекції. Щоб уникнути цього необхідно одночасно приймати вітаміни С і групи В. До протипоказань даного антибіотика відносяться підвищена чутливість до пеніциліну і схильність до алергії.

Лікування підвищеного білка в сечі антибіотиками не обходиться без олеандомицин (аналог – олететрін) – антибіотик групи макролідів – активний відносно багатьох грампозитивних, грамнегативних і анаеробних бактерій, стійких до пеніциліну. Його прописують (таблетки по 125 тис. ОД і по 250 тис. ОД) при ангіні, отиті, синуситі, ларингіті, пневмонії, скарлатині, дифтерії, кашлюку, гнійному холециститі, флегмонах, а також при сепсисі стафилококкового, стрептококового і пневмококової походження.

Доза для дорослих – по 250-500 мг (в 4-6 прийомів, добова доза не більше 2 г); для дітей до 3 років – 20 мг на кілограм маси, 3-6 років – 250-500 мг на добу, 6-14 років – 500 мг-1 г, після 14 років – 1-1,5 г на добу. Курс лікування триває від 5 до 7 днів.

Можливі побічні ефекти: свербіж шкіри, кропив’янка, порушення функції печінки (рідко). У період вагітності і лактації олеандомицин застосовують з великою обережністю і тільки за суворими показаннями лікаря.

Про те, що білок в сечі значно підвищений, говорять такі ознаки, як швидка стомлюваність і запаморочення, головний біль і біль в області попереку, набряки, зниження апетиту, озноб, блювота або нудота, підвищення артеріального тиску, задишка і прискорене серцебиття . Самолікування в даному випадку неприпустимо і неможливо!

Адекватне і ефективне лікування підвищеного білка в сечі може призначити тільки лікар – уролог або нефролог – після лабораторного дослідження сечі, обстеження пацієнта та всебічного аналізу клінічної картини захворювання.

_0.32MB/0.00192 sec